Rod.Kom - портал добрих батьків

Потім настала ера ясел та дитячих садків. Як правило, наші мами та бабусі не мучилися питанням, віддавати чи ні дитину до дошкільного навчального закладу.

Причому нормою було відвідування дитячого садка з року-півтора, а іноді ще раніше — адже на цей випадок існували ясла, які приймали малюків з двох місяців. Розвиток громадського виховання був обумовлений економічними запитами того часу — всі жінки мали працювати на благо Вітчизни. Нині ситуація змінилася. У сучасних батьків є вибір: бути чи не бути дитячим садком у житті дитини. Коли малюк досягає віку 1,5-2 роки, багато батьків починають замислюватися про те, як далі побудувати навчання та виховання свого чада. Останнім часом намітилася тенденція залишати дитину домашньому вихованні. Причини цього у великому дефіциті місць у дошкільних освітніх закладах, а також у недовірі до дитячих садків, які не справляються зі своїми завданнями. Розглянемо плюси та мінуси суспільного та домашнього виховання. Без сумніву, головною перевагою дитячого садка є соціалізація. Іншими словами, підготовка дитини до життя в суспільстві, освоєння нею норм поведінки. У дитячому садку дитина набуває досвіду спілкування не тільки з близькими людьми, які його люблять, але і з ровесниками, з вихователями і нянечками, які до нього можуть відчувати найрізноманітніші почуття. Також малюк навчається поважати старших, слухатися їх, виконувати їх доручення та вимоги, дотримуватись дисципліни. Дитина в такий спосіб набуває необхідних навичок соціальної поведінки. Також дитячий садок привчає малюка до оптимального для зростаючого організму режиму дня. Надалі це допоможе дитині і за адаптації до школи. Як показує практика, діти, які відвідують дитячий садок, більш самостійні. Вони швидше опановують мовні навички, оскільки спілкування з однолітками стимулює розвиток. До обов’язків вихователів входить проведення занять із дітьми. У домашніх умовах не завжди можна, наприклад, знайти можливості для проведення музичних чи фізкультурних занять. Однак є й мінуси виховання дитини у дитсадку. Інфекційні захворювання, не завжди сприятливий психологічний клімат у садочку, відсутність індивідуального підходу до дитини, обділеність увагою вихователя (у групі 25-30 осіб), небезпека травмування, непедагогічні методи впливу вихователів на дітей тощо – це далеко не весь список обставин , які затьмарюють перебування дитини у дитсадку… До того ж початок відвідування дошкільного навчального закладу для дитини завжди стрес. Велика кімната, незнайомі діти навколо, чужі дорослі-педагоги, медична сестра, музичний керівник, гучні розмови, тупіт ніг, звуки, що видаються іграшками, грюкання дверима — все це незвично для дитини. Тривале перебування малюка у стресовому стані може призвести до розвитку неврозу та уповільнення темпу психофізичного розвитку. Розглянемо більш детально та домашнє виховання. Насамперед, у домашніх умовах можна забезпечити індивідуальний підхід до дитини. Якщо програма навчання, виховання, розпорядок дня у дитячому садку орієнтовані на середньостатистичної дитини, то вдома є можливість враховувати особисті особливості та схильності малюка, з урахуванням яких встановити режим занять, прогулянок та їди. Також плюсом домашнього виховання є те, що дитина під постійним надійним наглядом. У домашніх умовах можна забезпечити вищу якість харчування. Це особливо актуально для дітей, які страждають на харчові алергії. Вдома дитина набагато менше ризикує підхопити від однолітків інфекційні захворювання чи паразитів. Однак деякі плюси виховання в домашніх умовах можуть обернутися мінусами. Відомо, деякі захворювання легше переносяться у дитячому віці і навіть супроводжуються ускладненнями. Це, наприклад, краснуха, вітрянка, свинка… У цьому плані дитячий садок дає більше можливостей для набуття імунітету. Індивідуальний режим занять надалі може ускладнити процес звикання до школи, тому що до школи дитина змушена буде ходити не тоді, коли їй це зручно, а відповідно до розкладу. Чим пізніше він зіткнеться з першим “треба”, тим складніше буде йому надалі. У домашніх умовах набагато менше можливостей для набуття дитиною соціальних навичок, ніж у дитячому садку. Спілкування з однолітками та сторонніми дорослими людьми, що відбувається в дошкільній установі саме по собі, вдома потребує певного тренування та наполегливості з боку батьків. У садочку діти вчаться ділитися один з одним іграшками, поступатися, йти на компроміс, співчувати, стримувати свої бажання та враховувати інтереси інших. У домашніх умовах ці навички малюк засвоює дещо пізніше.

Рада перша. Готувати дитину до дитсадка треба не раптом, а практично з народження. Не дивуйтесь. Якщо ви ні на секунду не розлучаєтеся, навіть у туалет, вибачте, носите свою коштовність, то не дивно, що вона закриє, коли ви залишите її на півдня з чужою тітонькою.

Поступово, хвилинка за хвилинкою, привчайте дитину грати самостійно. Звичайно, не забувайте про безпеку: небезпечні предмети, що звисають скатертини тощо — прибрати. Далі поради підуть для тих, хто веде дитину до дитячого садка віком близько двох років і старше. Рада друга. Дізнайтеся режим дня в дитячому садку і спробуйте хоча б трохи його дотримуватися, в основному, що стосується прийому їжі і сну. Рада третя. Привчайте до горщика та вміння користуватися туалетним папером. Не бійтеся, а просто дайте йому вдома попрактикуватися, повірте, він потім у дитячому садку з гордістю продемонструє свої вміння, чим заслужить похвалу. Рада четверта. Не перехвалюйте дитячий садок. Мовляв, там багато іграшок, добрі діти і тітки на нього просто чекають не дочекаються. Втім, і не лякайте, що ось підеш у дитячий садок, там тебе швидко виховають. Просто розкажіть, що є такий будинок, куди мами відводять дітей пограти, доки самі працюють. Найкраще підберіть художній твір, де герой ходить до дитячого садка. Порада п’ята. Познайомтеся заздалегідь із групою та вихователями. Трохи розкажіть їм про свого малюка, тільки не вчіть їх виховувати його, мовляв, це він не любить, а от так не може. Повірте, там і люблять, і можуть, за тим ви його туди і відправляєте. Порада шоста. Одяг. Взуття Застібки зручні, зав’язки надійні, все за розміром та сезоном. Дитині там треба бігати, лазити і скакати, а це не дуже зручно робити в парадних туфельках на слизькій підошві або у вузьких модних штанцях з тугою застібкою. Рада сьома. Привчайте їсти самостійно. Так, малюків повинні догодовувати, але це їм якось не зовсім приємно: всі навколо поїли, а тебе як маленького годують із ложечки. Нехай краще поїсть і з гордим виглядом скаже «дякую», так виробляється почуття власної гідності. Рада восьма. Постарайтеся знайти контакт із вихователькою. Усі питання вирішуйте спокійно і тактовно. Рада дев’ята. Постарайтеся придбати потрібне для дитини приладдя, і нехай він про це знає. Порада десята. Говоріть зі своєю дитиною, говоріть багато і про все: що їв, з ким грав, з ким бився і т. д. Наприкінці порада без номера, просто вона найголовніша. Любіть свою дитину, щоб у неї ні на секунду не з’явилися думки, що її віддали, що про неї забули, що її не заберуть.

Якщо ваша дитина з самого народження бачила перед собою лише вас, то, звичайно, їй буде дуже складно звикати до того, що вас немає поряд.

Намагайтеся привчати дитину до сторонніх заздалегідь. Добре, якщо у вас є численні родичі, які із задоволенням повозяться з вашим малюком. А якщо таких людей немає поряд? Невже адаптація дитини до дитячого садка не відбудеться? Як варіант можна домовитися з тими матусями, які гуляють із вами у дворі про те, щоб залишати малюка з ними на деякий час. Сьогодні ви залишили дитину на 5 хвилин, завтра їхнє маля залишилося з вами. Поступово час відлучення необхідно збільшувати. Не обов’язково йти далеко, ви можете доглядати свою дитину з-за кута. Головне, щоб він вас не бачив і звикав до того, що мама не завжди буде поряд. За кілька місяців до відвідування дитсадка почніть ненав’язливо розповідати дитині, як там добре. Хороший прийом — мама розповідає татові випадки із життя сусідської дитини, про те, як здорово діти сьогодні грали в садочку, що йому там все подобається. Підсвідомо дитина починає прагнути туди, де так цікаво та захоплююче. Щоб адаптувати дитину до дитячого садка, потрібно заздалегідь дізнатися про порядок дня групи, в яку вона піде. Почніть привчання малюка до цього режиму заздалегідь, щоб він прийшов у садок, що вже звик до того ж режиму, за яким живе група. Перед відвідуванням дитсадка будьте самі абсолютно спокійні. Інакше дитина відчує вашу тривогу та почне хвилюватися. Не метуштеся. Уявіть, що ви просто йдете на прогулянку. Не виходьте на роботу того ж дня, коли дитина пішла в садок. Будьте готові до того, що забирати дитину треба буде через 1.5 – 2 години. Це той самий час, коли дитині буде цікаво перебувати в новому колективі. Забирайте його з садка, доки йому не стало нудно. Поступово дитина звикне перебувати в садку без вас, і ви зможете її залишати там цілий день. Важливо знайти такий садок, де уважно ставляться до кожного малюка. Дуже багато залежить від персоналу. Як би не готували батьки дитини до садка, від того, як малюка зустрінуть у садку, залежить дуже багато. Тому дуже важливо не тільки цікавитись, як адаптувати дитину до дитячого садка, але й уточнювати, які вихователі будуть вести набір до груп у той час, коли вашому малюку доведеться йти в садок. Згадайте фільм «У моїй смерті прошу звинувачувати Клаву К.». До групи приходить нова дитина, і вихователі намагаються одразу залучити її до гри. Для цього приваблюють найкрасивішу та товариську дівчинку. Це дуже зручний прийом. Новенький бачить гостинність та доброзичливість з боку «старожилів», і забуває про те, що ще кілька хвилин тому не хотів розлучатися з мамою. Йому цікаво у садочку. Це головна умова швидкої адаптації до дитячого садка. Необхідно дитину зацікавити, і тоді вона відвідуватиме садок із задоволенням.

Чого варто вчасно позбутися, щоб виростити вундеркінда.
У міру дорослішання малюка колись корисні речі і предмети стають непотрібними і навіть гальмують його розвиток. Давайте розберемося – що варто обмежити, а від чого взагалі відмовитися.

1. Пустушка після 12 місяців
Чому, спитайте ви, саме після року? Відповідаємо: після року у дітей згасає смоктальний рефлекс, який до цього часу частково чи повністю (це стосується малюків на штучному вигодовуванні) задовольнявся пустушкою.

Але багато діток, як правило, батьківської ліні, не випускають її з рота мало не до 3-4-х років. Звичайно, із соскою простіше. По-перше, малюкові легше заспокоїтися — знову ж таки завдяки тій же звичці відволікати себе саме так, а значить, мамам і татам простіше «вставити» соску в рот малюка, і він ще довго буде тихий і задоволений.

По-друге, батькам не потрібно шукати заміну та докладати зусиль, щоб своєчасно відлучити дитину від цього аксесуара. Ну і по-третє, на думку, всі діти смокчуть соску, і нічого. Але така «псевдолюбов» може обернутися для мами та малюка неприємними наслідками. Проблеми з грудним вигодовуванням, затримка у розвитку мови, викривлення прикусу, ссання великого пальця, обгризання нігтів далеко не повний список. Головне – дитина не розвиває здатність висловлювати свої почуття та емоції. Саме тому багато дорослих зберігають звичку тягнути до рота різні предмети: ручки, зубочистки, сигарети. Пов’язано це з тим, що відчуття комфорту та безпеки з дитинства у них асоціюється переважно з пустушкою, тому у будь-якій, особливо стресовій ситуації, вони тягнуть щось у рот.

2. Підгузки після півтора року
Без цього винаходу сьогодні не обходиться жодна молода мама — переваг у підгузків, звичайно, теж багато. Головні з них — зручність та комфорт для батьків та малюка: сухі пелюшки — спокійна та задоволена дитина. Це насамперед стосується однорічних малюків. Зовсім інша справа – дітки 1,5-3 років, які вже самі повинні контролювати процес сечовипускання та дефекації. І цьому їх вчать саме мокрі колготки та простирадла, що завдають дискомфорту та неприємних відчуттів. Коли ж дитина день і ніч проводить у підгузниках або трусиках, що не промокають, то ніщо не стимулює його попроситися на горщик або прокинутися вночі.

3. Говорячі інтерактивні іграшки
Малюкам подобаються іграшки, що говорять, співають, миготять і рухаються – це весело і захоплююче. З одного боку, такі «іграшкові гаджети» самі розважають дитину, але з іншого — її зовсім не розвивають. Що робить дитина, до якої потрапляє музична лялька з набором функцій? Правильно, натискає на кнопку, яка запускає звук і рухи і повторює одні й самі фрази, записані не завжди з належним якістю. Простір для дитячої фантазії у разі обмежується інтерактивними властивостями іграшки. Коли малюк грає звичайними ляльками, машинками чи солдатиками, він сам озвучує своїх персонажів, змінює інтонації, роздає їм ролі, керує ними залежно від обраного сюжету. Саме такі ігри розвивають уяву.

4. Вигнуті столові прилади
Ця категорія дитячих товарів могла б перемогти в номінації «Маркетингові хитрощі для недосвідчених батьків». Виробники борються за покупця, пропонуючи їм все нове та нове приладдя для дітей, з покращеними властивостями та якостями, які створені в першу чергу для мам та тат.

На перший погляд, вигнута рукоять столових приладів покликана полегшити малюкові процес самостійного прийняття їжі: дитині легше і зручніше тримати ложку/вилку, менше їжі проливається на стіл, та й крихітці простіше донести прилад з їжею до рота. Але практично видно, що використовуючи такі «зручні» аксесуари, діти перестають вчитися долати труднощі і доводити процес до переможного результату.

Якщо малюк звикне їсти такою ложкою, то потім він важко зможе керуватися звичайною — адже у нього просто не буде потрібного досвіду і знань. Результатом можуть бути істерики під час трапези та відмова від самостійного вживання їжі. Адже вам це не потрібно?

5. Триколісні самокати після 3-х років
Самокат – необхідний спортивний інвентар для розвитку та дозвілля дитини. У 1,5—2 роки малюк тільки знайомиться із цим засобом пересування, тому наявність «додаткових» коліс цілком допустима. Так дитина може навчитися впевнено кататися без допомоги дорослих. Але у віці 3-х років малюка слід пересаджувати на «транспортний засіб» класом вище – з двома колесами.

Управління двоколісною моделлю вимагатиме від карапуза певної вправності. Такий самокат більш швидкісний і маневрений, тому знадобиться трохи більше часу, щоб вловити всі нюанси і впоратися з рівновагою. Без синців та шишок теж не обійдеться – і це нормально. Звичайно, багато батьків намагаються вберегти своїх чад від непотрібних садна і сліз, а себе — від необхідності допомогти дитині опанувати цю навичку.

Те, що дрібна моторика рук впливає розвиток мови малюка — давно секрет, а цінне правило. Отже, ці пальчикові ігри — обов’язкова частина будь-якої «розважальної» програми для дітей.

Звісно, ​​у нинішнє століття просунутих технологій у батьків велика спокуса розвивати малюка за допомогою «розумних» гаджетів: увімкнули мультики на комп’ютері, дали пограти з планшетом — начебто й малюк зайнятий вивченням корисних предметів, і у вас час звільнився для інших справ, які теж треба якось встигати робити. Але не варто скидати з рахунків добрі «бабусині» методи, одним із яких є потішки. Ці пісеньки або короткі віршики, що супроводжуються рухами пальчиків, ніжок, голови та ручок, відмінно стимулюють моторні рефлекси малюка, будучи і масажем, і зарядкою, і веселою грою. Ми зібрали потішки для пальчиків: короткі і довгі, вони знадобляться в різних ситуаціях.

1. Кулачок
Один два три чотири п’ять,
Вийшли пальчики гуляти,
Один два три чотири п’ять,
У хатинку сховалися знову.

2. Ладушки
Долоні, долоні,
Спекемо оладки.
На вікно поставимо.
Охолоджувати змусимо.
Трохи зачекаємо,
Всім оладок дамо.

3. Дразнилка
У мене зникли ручки (Сховати за спину)
Де ви, рученята мої?
Раз два три чотири п’ять,
Покажіть мені знову! (Показуємо з-за спини)

4. Капуста
Ми капусту рубаємо, рубаємо
(промовляти ритмічно, ручками показуємо, як рубаємо капусту)
Ми моркву трьом, трьом
(Ручками показуємо дію)
Ми капусту соооолім, соооолім,
(пальчики щіпкою – солимо)
Ми капусту мені, мені. (Ручками «менем» капусту)

5. Кішка
Ось кулак, а ось долоня.
На долоню сіла кішка.
Ото пішла вона, пішла.
І в пахву прийшла.

6. Гриб
Цей пальчик у ліс пішов,
Цей пальчик гриб знайшов,
Цей пальчик гриб помив,
Цей пальчик гриб зварив,
Цей пальчик гриб з’їв
Тому й погладшав.

7. Мишеня
Це мишеня в нірці сидить,
Це мишеня в полі біжить,
Це мишеня колосся вважає,
Це мишеня зерно збирає,
Це мишеня кричить:
«Ура, все збирайтеся, обідати час!»

8. Колискова
Цей пальчик хоче спати,
Цей пальчик ліг у ліжко,
Цей пальчик трохи подрімав,
Цей пальчик лише заснув,
Цей міцно, міцно спить,
Тихо носиком сопе.

9. Сім’я
Цей пальчик – дідусь,
Цей пальчик – бабуся,
Цей пальчик – татко,
Цей пальчик – матуся,
Ну, а цей пальчик — я.
Ось і вся моя сім’я!

10. Сливовий сад
Палець товстий та великий
У сад по сливи пішов.
Вказівний з порога
Вказав йому дорогу.
Середній палець найвлучніший
Він збиває сливи з гілки.
Безіменний підбирає,
А мізинчик-господин
У землю кісточки садить.