Rod.Kom - портал добрих батьків

Адаптація до школи – це процес звикання до нових шкільних умов, який кожен першокласник переживає та усвідомлює по-своєму. Більшість першокласників приходять до школи дитячого садка. Там були ігри, прогулянки, спокійний режим, денний сон, завжди поряд вихователька. Там нинішні першокласники були найстаршими дітьми! У школі все по-іншому: тут – робота у досить напруженому режимі та нова жорстка система вимог. Для того, щоб пристосуватися до них, потрібні сили та час.
Період адаптації дитини до школи триває від 2-3 тижнів до півроку. Це від багатьох чинників: індивідуальних особливостей дитини, типу навчального закладу, рівня складності освітніх програм, ступеня підготовленості дитини до школи тощо. Дуже важлива підтримка рідних – мами, тата, бабусь та дідусів.

Першокласнику в школі подобається, він йде туди із задоволенням, охоче розповідає про свої успіхи та невдачі. У той же час він розуміє, що головна мета його перебування в школі – вчення, а не екскурсії на природу і не спостереження за хом’ячками в живому куточку.
Першокласник не надто втомлюється: він активний, життєрадісний, цікавий, рідко застуджується, добре спить, майже ніколи не скаржиться на біль у животі, голові, горлі.
Першокласник досить самостійний: без проблем перевдягається на фізкультуру (легко зав’язує шнурки, застібає гудзики), впевнено орієнтується в шкільній будівлі (може купити булочку в їдальні, сходити в туалет), при необхідності зможе звернутися за допомогою до когось із дорослих.
У нього з’явилися друзі-однокласники, і ви знаєте їхні імена.
Йому подобається його вчителька та більшість вчителів, які ведуть додаткові предмети у класі.
На запитання: “А може, краще повернутися до дитячого садка?” він рішуче відповідає: “Ні!”
Дитину, яка прийшла вперше до школи, зустріне новий колектив дітей та дорослих. Йому потрібно встановити контакти з однолітками та педагогами, навчитися виконувати вимоги шкільної дисципліни, нові обов’язки, пов’язані з навчальною роботою. Досвід свідчить, що не всі діти готові до цього. Деякі першокласники, навіть із високим рівнем інтелектуального розвитку, важко переносять навантаження, до якого зобов’язує шкільне навчання. Психологи вказують на те, що для багатьох першокласників, і особливо шестирічок, важка соціальна адаптація, оскільки не сформувалася ще особистість, здатна підкорятися шкільному режиму, засвоювати шкільні норми поведінки, визнавати шкільні обов’язки.
Рік, що відокремлює шестирічну дитину від семирічної, дуже важливий для психічного розвитку, тому що протягом цього періоду у дитини формується довільне регулювання своєї поведінки, орієнтація на соціальні норми та вимоги. Саме тоді формується новий вид психічної діяльності – «я – школяр».
Як мовилося раніше, початковий період навчання досить важкий всім дітей, які у школу. У відповідь на нові підвищені вимоги до організму першокласника у перші тижні та місяці навчання можуть з’явитися скарги дітей на втому, головний біль, виникнути дратівливість, плаксивість, порушення сну. Знижуються апетит дітей та маса тіла. Трапляються і труднощі психологічного характеру, такі як, наприклад, почуття страху, негативне ставлення до навчання, вчителя, неправильне уявлення про свої здібності та можливості.
Описані вище зміни в організмі першокласника, пов’язані з початком навчання у школі, деякі зарубіжні вчені називають “адаптаційною хворобою”, “шкільним шоком”, “шкільним стресом”.

За рівнем адаптованості дітей можна умовно поділити втричі групи.
Перша група дітей адаптується протягом двох місяців навчання. Ці діти відносно швидко вливаються в колектив, освоюються в школі, набувають нових друзів. У них майже завжди гарний настрій, вони спокійні, доброзичливі, сумлінні та без видимої напруги виконують усі вимоги вчителя. Іноді вони все ж таки відзначаються складнощі або в контактах з дітьми, або у відносинах з учителем, тому що їм ще важко виконувати всі вимоги правил поведінки. Але до кінця жовтня труднощі цих дітей, як правило, долаються, дитина повністю освоюється і з новим статусом учня, і з новими вимогами, і з новим режимом.
Друга група дітей має триваліший період адаптації, період невідповідності їхньої поведінки вимогам школи затягується. Діти що неспроможні прийняти нову ситуацію навчання, спілкування з учителем, дітьми. Такі школярі можуть грати під час уроків, з’ясовувати стосунки з товаришем, де вони реагують на зауваження вчителя чи реагують сльозами, образами. Як правило, ці діти мають труднощі й у засвоєнні навчальної програми, лише до кінця першого півріччя реакції цих дітей стають адекватними вимогам школи, вчителя.
Третя група – діти, які мають соціально-психологічна адаптація пов’язані з значними труднощами.

Надходження дитини до першого класу є новим етапом у житті дитини та батьків.

Багато батьків прагнуть відправити своїх чад у 6, а то й у 5 років у перший клас. Проте чи діти готові до пізнання наук. Дуже важливо звертати увагу не лише на інтелектуальні можливості дитини, а й на її психологічну готовність до школи, а ось тут хороша школа. І це залежить далеко не від віку.

Якщо дитина може бути посидючою, взаємодіяти з іншими дітьми та з вчителями, виконувати певні невеликі завдання, то сміливо можна віддавати осягати граніт науки.

Кожен з батьків хоче вибрати хорошу школу для своєї дитини, наприклад школи Києва. Щоб зробити правильний вибір, потрібно оцінювати школу з об’єктивного погляду.

Перші роки навчання мають закласти у дитині інтерес до навчання. Від першого вчителя та колективу залежить подальше становлення учня. Дуже важливо, щоб вони налагодили контакт та виникли дружні взаємини. Постарайтеся поспілкуватися з кількома вчителями початкових класів і виберете того, з ким вашій дитині буде комфортніше контактувати.

При виборі школи, враховуйте думку дитини. Запитайте в нього, чи він готовий до школи, чи сподобалася вона йому. Цікавтеся його думкою, але пам’ятайте, що діти не можуть самостійно приймати рішення.

Коли ви визначилися з вибором навчального закладу, варто ознайомитися з порядком зарахування, списком необхідних документів, видом шкільної форми, наявністю канцелярського приладдя та іншими умовами.

До списку основних документів входять: власноруч написана заява, паспорт батька або законного представника, свідоцтво про народження дитини, довідка про прописку, медична картка та страховий поліс.

Пам’ятайте, що вступ до першого класу – завдання важке та відповідальне. Не поспішайте з цим питанням. Звести все “за” та “проти”, обов’язково враховуйте думку своєї дитини. Звертайте увагу на його готовність розпочати навчання. Підтримуйте та всебічно готуйте майбутнього учня до школи. Якість та інтерес до освіти насамперед залежить від батьків.

Початок шкільного життя – серйозне випробування більшості дітей, які у перший клас. Вони повинні звикати до нового колективу, нових вимог, до повсякденних обов’язків.

Як правило, хлопці прагнуть стати школярами, але для багатьох із них шкільний розпорядок надто регламентований і суворий.
Школа Перші труднощі Перші перемоги
Особливо складно «перебудуватися» тим дітям, які ще емоційно не готові до ролі школяра – для них період адаптації до школи може бути травмуючим.
Особливості психології дитини молодшого шкільного віку полягають у тому, що вона ще мало усвідомлює свої переживання і далеко не завжди здатна зрозуміти причини, що їх викликають. На труднощі у школі дитина найчастіше відповідає емоційними реакціями – гнівом, страхом, образою.

Багато дітей у цей час потребують підтримки та допомоги дорослих, тому важливо, щоб батьки вникли у проблеми дитини, її переживання. І змогли надати дитині ефективну допомогу.
Щоб молодший школяр міг свідомо регулювати поведінку, треба навчити її адекватно висловлювати почуття, знаходити конструктивні засоби виходу зі складних ситуацій. Якщо не зробити цього, невідреаговані почуття довго визначатимуть життя дитини, створюючи нові суб’єктивні труднощі.

У молодшому шкільному віці в дітей віком особливо активно відбувається формування довільності, внутрішнього плану дій, починає розвиватися здатність до рефлексії. Тому саме на цьому етапі дитина може успішно опановувати засоби та способи аналізу своєї поведінки та поведінки інших людей.
Складнощі дитини шкільного віку часом стають справжнім іспитом для батьків. Бути уважним до дитини, вникаючи в суть проблем, що щодня виникають, непросто. Водночас, підтримати дитину в нових для неї обставинах необхідно. Адже самооцінка, як відомо, формується рано і багато в чому залежить від того, чи дитина відчуває нашу підтримку чи ні.

Чим старшим стає школяр, тим більше значення починає набувати його вміння справлятися з труднощами самостійно. Щоб це вміння сформувалося, батькам важливо бути поруч із дитиною у тій діяльності, якою він займається.

Такою спільною діяльністю спочатку стане виконання домашніх завдань. Беручи участь у справах дитини, допомагаючи їй прийняти нові обов’язки, ми вчимо її правильно ставити та вирішувати завдання. Згодом це вміння допоможе йому відчути впевненість у власних силах та діяти самостійно.

Допомагаючи дитині усвідомити і долати труднощі, ми підвищуємо ймовірність того, що, подорослішавши, дитина поводитиметься відповідально. Те, як дитина долає своє небажання робити або доробляти щось, завершувати розпочату справу – як правило, і стає моделлю ставлення до проблем у майбутньому.

Докладати зусилля – значить долати опір, зовнішнє чи внутрішнє, щоб упоратися з труднощами, що виникла, або досягти наміченої мети.
Коли дитина намагається і в результаті досягає бажаного, вона стає самостійнішою і впевненішою в собі, оскільки може пишатися собою: “Я зміг, хоча це було зовсім не просто!”

Дітям подобається долати труднощі, у такі моменти вони почуваються більш дорослими та самостійними.

Дуже важливо, щоб дитина виробляла власну оцінку свого навчання. У цьому вся цінність досвіду. По-перше, це допоможе йому зіставляти вимогу вчителя до завдання та правильність (або неправильність) його виконання. По-друге, це навчить його насамперед спиратися на свої внутрішні ресурси, а не на зовнішнє «молодець».

Підтримайте дитину, коли вона намагається, намагайтеся помічати навіть незначні успіхи. Розвивайте у вашого школяра здатність знаходити найкраще у своїй роботі. Нехай це буде дрібниця (красиво написана літера, з виразом прочитана пропозиція), але вона повинна бути значущою і гідно оціненою самою дитиною.

Цікавлячись шкільним життям, частіше питайте дитину про радісне, про те, що здивувало її сьогодні, розсмішило, принесло задоволення. Мотивуйте дитину на позитивне ставлення до школи.